Президент Уряду захисту конкуренції та споживачів (UOKiK) Томаш Хрустні розпочав 28 жовтня 2026 року дві справи проти компанії Holiday Park & Resort. Антимонопольні органи звинувачують оператора рекреаційного комплексу у застосуванні практик, що порушують колективні інтереси споживачів, а також у використанні недобісових умов договору. Основною метою перевірки є верифікація способу представлення цін у процесі онлайн-бронювання та положень правил, які можуть надати підприємцю занадто велику свободу в однобічній модифікації умов уже укладених контрактів.

Приховування реальної вартості проживання

Звинувачення UOKiK зосереджені на механізмі так званого drip pricing, тобто ситуації, коли споживач бачить привабливу одиничну ставку, а про наступні обов'язкові платежі дізнається лише під час проходження наступних етапів бронювання. Правильний розрахунок витрат для типової сім'ї з трьох осіб на сім ночів показав, що відображена початкова ціна могла бути в кілька разів нижчою за остаточний рахунок. Система бронювання автоматично розраховувала ціну для дев'ятьох осіб, що штучно занижувало видимий одиничний тариф, хоча гості бронювали об'єкт для меншої кількості осіб.

Прикладом, що ілюструє цю проблему, є бронювання будинку для трьох осіб на сім ночів. На першому етапі користувач бачив ставку 88,78 зл за особу за ніч. Наступний етап уже вказував ціну 99,30 зл за особу за ніч, при цьому система продовжувала приймати припущення про заповненість на дев'ять осіб. До рахунку автоматично додали обов'язкові платежі, які не були повністю розкриті на початку. Це включало, зокрема, 249,99 зл за підготовку будинку та 413 зл за дитячий майданчик (59 зл на день). Хоча загальна сума, видимі в системі, зросла до 6 255,99 зл, візуальний інтерфейс підкреслював значення 90,30 зл, розміщуючи його більшим шрифтом і виділяючи кольором над загальною сумою.

Оплата, невидимі при бронюванні

Ключовою проблемою, на яку вказує Уряд, є відсутність інформації про певні витрати на етапі підтвердження бронювання. Сума, позначена як «загалом до оплати», не включала депозит у розмірі 899 зл та експлуатаційний збір у розмірі 4,99 зл за особу на день. Інформація про ці пункти записувалася меншим і світлішим шрифтом, що ускладнювало їх помітність. Додатково, при виїзді нараховувалися платежі за витрачену електроенергію, газ, опалення, воду та каналізацію. З переданих уряду розрахунків випливає, що при перебуваннях тривалістю п'ять або шість днів вартість комунальних послуг становила від 100 до понад 200 зл. Загальна сума прихованих платежів (депозит, експлуатація, комунальні послуги) могла перевищувати 1000 зл, а в деяких випадках становила понад половину загальної вартості проживання.

Обов'язкова і платна послуга з підготовки об'єкта перед проживанням іноді подавалася в формі як обране «покращення», хоча згідно з правилами це була обов'язкова позиція. Такий спосіб представлення даних унеможливлює споживачу достовірне порівняння пропозиції з пропозиціями конкурентів та оцінку реального бюджету, необхідного для подорожі.

Зміна умов після здійснення бронювання

Друге з розпочатих справ стосується положень правил, які дозволяють компанії змінювати умови договорів. Попередні версії правил містили застереження, що нові правила можуть набрати чинності після їх опублікування та спливу 14 днів, без зазначення конкретної причини. Актуальний документ дозволяє модифікувати умови вже здійснених бронювань у разі «важкої причини». Перелік цих причин не є замкненим — правила використовують формулювання «зокрема», згадуючи, зокрема, зміну обсягу послуг, протидіяння зловживанням, усунення неточностей або покращення захисту приватності. Президент UOKiK досліджує, чи не надають настільки широкі та неточні підстави підприємцю надмірної свободи в однобічному зміні укладених договорів, що порушує право споживача на стабільність умов контракту.

Можливі правові наслідки

У разі підтвердження звинувачень, Президент UOKiK може застосувати широкий спектр санкцій. Орган може наказати припинити застосування неправильних практик та визнати оскаржувані положення правил недобісовими. На підприємця може бути наłożена фінансова кара у розмірі до 10% річного обороту за кожну з порушених практик. Справа буде розглянута в ході двох окремих справ, що підкреслює складність ідентифікованих урядом порушень споживчого права.